Святвечір

 За давньою традицією,  різдвяне святкування починається ще ввечері напередодні Різдва з духовних і матеріальних приготувань.

Вечір цей зветься Святим чи Свят-Вечором, або ж Навечір'ям Різдва Христового.

Обов'язковим атрибутом був Дідух, його вносив до хати господар . Долівку під столом теж встеляли сіном, а по вечері діти  сідали на нього і кукурікали та квоктали, щоб велися кури та півні.

Під скатертину клали сіно, на чотири кути столу по голівці часнику для здоров'я і монетина багацтво.

За традицією, на Святвечір на столі повинно бути рівно 12 страв. Таку кількість пов’язують із 12 апостолами.

 

Приготування страв в давнину розпочиналося із самого ранечку і до появи першої зірки господиня мала впоратися із усім.

 

Важливо, що цілий день, аж до святкової вечері, не можна було нічого їсти. І лише з першою зоркою на небі, українці розпочинали святкову трапезу.

Кожна з 12  страв це не лише традиція, а  певний символ українського Різдва.

Кутя – це, безперечно, найважливіша страва цього вечора. Її готують із немеленої пшениці, вівса або ячменю та солодкої добавки – меду, цукру, родзинок,  маку (зерно в куті символізує вічне життя і достаток, а солодкість – символ райського блаженства).

 

За давнім звичаєм, першим кутю за столом куштував господар.

 

Також обов’язково на святковому столі мають бути:

 

Свічка. Горіння свічки – це свідчення віри, приналежності людини до Божественного світла. Свічка супроводжує віруючу людину від Хрещення до смерті. Це – символ готовності людини до зустрічі із Богом.

 

Сіль. Без неї не можна відчути повноти смаку страви. Так і людина не може творити справжнього добра, не перебуваючи в гармонії з Богом. Сіль вказує на внутрішню суть людини.

 

Часник. Його кладуть на чотири кути столу під скатертину, щоб відігнати від родини і хати злих духів. Це символ очищення від гріха, який отруює людське життя, символ родючості і здоров’я.

Сідати за різдвяний стіл необхідно з появою першої зірки. Святий Вечір починається молитвою і запалюванням різдвяної свічки. Під час трапези за столом ні в якому разі не можна сваритися, сперечатися і лихословити. Навпаки, треба помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно і в хаті, і поза хатою.

І все ж , попри всі приготування і святкування головне не забувайте  для чого ми всі збираємося на Святвечір , хто є Головним і чиє Різдво ми святкуємо...

дідух

 Дідух – це українська традиційна різдвяна прикраса, символ українського Різдва. Вона має дохристиянське, язичницьке коріння. Українці вважали дідух символом урожаю, добробуту, багатства, усіх пращурів, основоположників роду, оберегом роду і родинного затишку, сімейної злагоди, миру.

Існує легенда про появу дідуха. Коли Марія народила Ісусика, у стайні було дуже холодно. Йосип побачив шпарину у стіні, він взяв сніп соломи і затулив її. Відтоді пішла традиція на Святвечір  застеляти підлогу дому сіном, а на почесному місці ставити дідуха як символ затишку і тепла.

Дідух також має інші назви: дід, коляда, колядник, сніп. Він символізує дух дідів, тобто пращурів, тому до нього завжди ставилися з особливою шаною.

На Святвечір традиційно дідуха в хату вносив господар і його старший син. Дідухом вважали не тільки прикрашений сніп із жита, пшениці або вівса, а й сіно, яке стелили на долівку (підлогу) та клали на стіл під обрус (скатертину).

Зберігали дідух у домі до Водохреща або Василя. Дідуха українці так шанували, що ставили під образами. А поряд ставили  кутю. А навесні його спалювали на знак закінчення зими. Вважалося, що попіл, який залишався після спалення дідуха, є помічним від різних хвороб. Тому його збирали і зберігали цілий рік за іконами.

За традиціями, дідуха виготовляли із першого снопа, коли починали обжинки, або останнього обжинкового снопа, коли хліборобські роботи завершували. А напередодні Святвечора з нього брали кілька пучечків, кожен обплітали соломинами і кольоровими нитками. Потім складали разом і обплітали стрічками. Знизу робили з пучечків ніжки, щоб дідух міг стояти. Зверху дідуха оздоблювали паперовими або засушеними квітами.

Зробити простий дідух можна своїми руками. Це може бути пучечок колосків. Його потрібно обмотати посередині, а основу розділити на три “ніжки”, кожну окремо обмотавши. Чим прикрасити дідух:

• кольоровими стрічками,
• кольоровими нитками,
• джгутом,
• елементами, сплетеними із соломи,
• сухими квітами,
• гронами калини.

Якщо маєте бажання, можна виготовити і складніший дідух. А ось вам  фото дідухів для натхнення.

свічник

 Декоративний  підсвічник з природніх матеріалів

це завжди гарно та оригінально!

шопка

 А чи знаєте ви де взялася традиція встановлювати шопку?

Традиція встановлювати шопку на Різдво пішла з південної Італії. Святий Франциск Асизький у ХІІІ столітті після мандрівки на Святу землю встановив шопку у вигляді печери, де були ясла, сіно, віслюк, віл, чим хотів показати, в якій убогості народилось Боже Дитятко, спонукати людей замислитись над цим, відійти від різдвяних ярмарків і заглибитись у духовність Різдва. У ХIV столітті італійські майстри додали різдвяному дійству пишності і краси, з’явились костюми, грим, маски, мелодії і танці. Шопки люди встановлювали у церквах і на площах перед ними. Цю традицію підтримала Європа, прийшла вона і в Галичину і досі зберігається. У багатьох родинах від покоління до покоління зберігаються шопки.

На початку ХХ століття, коли з’явились олеодруки (відбитки на папері олійних картин), стали поширені паперові шопки. Нині фігурки виготовляють з різноманітних матеріалів: дерева, соломи, листків кукурудзи, гіпсу, скла, фанери, сіна, шишок, паперу, тканини, лози – залежно від традиції кожної місцевості та майстерності. Роблять фігурки й рухомими, тому діти завжди з нетерпінням чекали на Різдво, на колядників, бо лялькова шопка захоплювала.

Унікальність українських шопок у тому, що кожна місцевість вносить у них національний, регіональний елемент, який власне їх і відрізняє. 

З вертепами-яслами колядники ходять від хати до хати і несуть радість Різдва Христового.

підсвічник

 Практичні ,гарні  підсвічники можна зробити зі звичайної скляної банки. 

А створити зимовий візерунок допоможе клей ПВА та кухонна сіль. 

Готовий , сухий підсвічник можна задекорувати на свій смак . 

Шопка з шишок і горішків

 А що ? Не бачили ще такого ? 

А самі зробите ? Різдвяна шопка з горішків і шишок. 

Хай Новий 2023 рік буде мирним і спокійним!

Хай він буде роком Перемоги!

Новий рік

 А чи завжди новий рік святкували 1 січня?

Новий рік у християнській Європі спершу відзначали 1 вересня. У 1054 році, після розколу християнської церкви на католицьку і православну, католики зберегли традицію святкування 1 вересня, натомість православні віряни змінили дату на 1 березня.

1 січня як день початку Нового року з’являється у письмових згадках лише від ХVI століття, одночасно з поширенням у Європі протестантських церков. Після вкорінення євангелізму в Німеччині, Скандинавії, Нідерландах, Швейцарії Новий рік на цих територіях уже традиційно відзначався 1 січня, а ялинка стала незмінним атрибутом зимового свята. Після затяжних війн із реформаторами серед католицьких країн також поширився звичай святкування Нового року 1 січня. У 1582 році Папа Григорій XIII видає ординат, яким затверджує нову дату, що прижилася не лише у середовищі католиків, а й серед православних.

Для Львова , заснованого у XIIIст.,і його околиць  тогочасною головною релігією було православ’я, тож Новий рік святкували 1 березня. Після приєднання до Польщі офіційна дата змінилась на 1 вересня аж до часу вступу в дію ординату 1582 року. У Львові та Галичині Новий рік 1 січня святкували лише католики, адже в 1700 році галицькі українці, прийнявши унію, стали греко-католиками і використовували календар, згідно якого Різдво святкується 7 січня, а Новий рік – 14 січня.
У час російської окупації 1914-15 років більшість святкових звичаїв львів’ян різних віросповідань занедбалась. Відзначення Нового року і ялинка були заборонені як такі, що суперечать законам РПЦ. 

Після 1945 року Новий рік відзначали уже в ідеологічному дусі радянської комуністичної партії. За різними версіями, святкування Нового року 1 січня у Радянському Союзі запровадили 1918 року на противагу царським традиціям, за іншими – у 1938. Святий Миколай був заборонений, натомість з’явилися Дід Мороз зі Снігуркою.

Після розпаду Радянського Союзу збережені традиції швидко набрали популярності та впливу в різних ділянках міського життя. Щоправда, з поверненням Святого Миколая в Україні прижились і святкові постаті радянського періоду. 

Оскільки, скоро наші Воїни виб'ють всю нечисть з нашої землі , то і цим двом пережиткам радянщини не буде місця у вільній , незалежній, успішній Україні.

Ялинка з гілок

 Щоб створити зимову , новорічну атмосеру з приємним хвойним ароматом , зовсім не обов'язково  рубати ялинку. 

Гарне, оригінальне новорічне деревце можна зробити з гілочок ялини, сосни, туї . Це як букет на паличці, але зроблений навпаки -   спочатку примотують нижні гілки,  а тоді верхівку. Основу для ялинки можна зробити з дерева, або поставити її в відерко, горшечок і засипати камінням чи землею.   Прикрасити таку ялиночку можна будь чим на ваш смак. 

Імбирні пряники

 Кличте маму або бабусю - будемо пекти імбирні пряники.

Отже, нам потрібно в банячку змішати такі складники :

2 яйця; 

3-4  столові ложки меду;

2 склянки цукру;

2-3 столові ложки какао ;

200 г масла;

2 чайні ложки соди ;

150 г молока

цедра з лимона чи апельсина (дрібно нарізана або потерта);

спеції до пряників (кориця, імбир, ванілька, ... ) 

Ставимо це все на плиту і розтоплюємо . Маса має зашуміти , але не кипіти , бо пряники будуть тверді. Відставляємо , щоб вистигло.

В холодну заварну масу замішуємо муку. Її кількість регулюємо самі . Додаємо по трохи і вимішуємо ложкою , а тоді руками.

Тісто має бути м'ягке , але не липнути до рук. Тепер треба дати тісту відпочити. бажано в холодильнику кілька годин, а краще - нічку .

Охололе тісто розкачуємо 0,5 см товщиною і вирізаємо печенька.Складаємо на форму , застелену пергаментом і змащену  олією. Печемо в духовці при температурі 180 градусів десь 8-10хв. Час і температуру пильнуєте відповідно до своєї духовки .Мама з бабусею точно знають як і скільки часу треба пекти печенько. Пряники мають гарно нарости , стати пухкими . Тільки не перепечіть , бо будуть тверді.

Аромат на кухні буде неймовірний! Запах ваших пряників відчують всі навкруги.

Тепер головне не поїсти всі пряники одразу. Будемо іх розписувати помадкою. 

Помадка : до 200г цукрової пудри додати 2 ложки лимонного соку і трішки води . Консистенція має бути, як сметана. У вас вийде біла помадка . Для кольору додайте барвник. 

І тут починається найцікавіше - розписуємо наші імбирні прянички як хто вміє і як хто хоче.

  Хай вам все вдасться!

    

Зимовий декор

 Ориінально і красиво!

Ангелики з шишок

 Правда ж гарні ангелята  з шишок ?