В понеділок, 8 травня в Україні відзначають 

День пам'яті та примирення

 В Україні здавна кажуть: маки цвітуть там, де була пролита козацька кров. Тому червоний мак не лише європейський, але й український символ скорботи про героїв, загиблих у кровопролитних світових війнах. 

Вічна і світла пам'ять всім , хто загинув захищаючи свою країну від ворога!

Мотанка "Трав'яничка"

 Вже зазеленіла травичка і ми можемо зробити собі з неї мотанку "Трав'яничку".

Для роботи знадобиться звичайна трава з лугу, ножиці і шнурок чи нитка.

1. Заготовте два пучки м’якої трави.

2. Вирівняйте траву.

3. Візьміть її за два кінці і перекрутіть кілька разів, щоб вона сама склалася в одну руку. У місці, яке нагадує голову, обв’яжіть шнурком.

4. Частину  трави, з якої ви будете робити руки, щільно зв’яжіть шнурком на відстані 10-12 см.

5. Вкладіть “руки” в заготовку з головою

6. Зробіть пасок з шнурка на талії лялечки. і підрівняйте спідничку .

7. Якщо бажаєте, то ляльку можна  ще йодягнути.  

Перевага такої ляльки в тому, що її можна перевдягати кожного разу, висушити  , або робити собі кожного дня іншу, адже, матеріалу для її виготовлення маємо предостатньо.

Жіноче намисто:таємниці прикраси

 В давні часи та навіть в часи наших прабабусь прикраси були чимось більшим, ніж зараз для нас, їхніх нащадків. Вийти на вулицю без прикрас – це було ніби вийти голою. Прикраси в першу чергу вигравали роль оберегів перед злими чарами, злими людьми та стихіями.

 

Без історії, без минулого нації неможливо думати про майбутнє. Через давню мову, традиції ми пов’язани з нашими пращурами, з нашим корінням. Без них ми зав’янемо, як квітка без коріння.

Десь глибоко у крові завжди була присутня необхідність себе прикрашати. Ще за часів Трипільської культури українські жінкі створювали намиста з ягід горобини, кісточок рослин та глини. З розвитком ремесла з ІХ-Х сторіччя розпочинається нова ера – металевих прикрас.

Найстаріша та розповсюджена по всій території України прикраса – це намисто(буси). Але окрім насмиста жінки прикрашали свій одяг кольоровими стрічками, сережками, перстнями, браслетами та розшитими поясами.

Металеві прикраси.

Найчастіше металеве намисто було латунним. Воно складалося з трубочок або спиральок та підвісок. Підвіски в вигляді монет свідчили про заможність, а підвіски з хрестиками мали назву:“хрестикові згарди”.

На Буковині, зазвичай, носили прикраси у вигляді нагрудника з тканини, розшитого монетами. Монети вшивалися різні – різних часів та держав та впереміш, і назву така прикраса мала “салба”. Салби є також частиною костюму кримських татар, молдавського, болгарського та турецького народу.

Окрім того була ще прикраса у вигляді монети з бантом,  яку носили на Лівоберіжжі, Чернігівщині, Полтавщині та Слобожанщині.

Ця прикраса мала назву дукач через те, що на початку для її виготовлення використовували австрійські дукати, але потім й російські рублі та монетоподібні вироби з різними зображеннями. Дукач або личман в деяких місцевостях та в різний час був як святковою прикрасою, так і повсякденним елементом. Він міг бути оздоблений драгоцінним камінням.

Традиція носити дукачі та намисто з монет не виключали одне одного.

Бурштинові намиста.

Щирий бурштин добували на околицях Києва, на Волині, в деяких місцях Середнього Придніпров’я, у Прикарпатті. Вирізалася кожна деталь ножем, була досить крупною, переважно круглої форми. Українські жінкі вірили, що бурштин проносить здоров’я, покращує колір обличчя. Часто бурштинове намисто було довге та масивне, носили його разом з кораловим.

Корали.

Серед найбільш розповсюджених прикрас на території України було коралове намисто.
Це справжній феномен через те, вважали намисто з нього справжнім щирим, але насправді завозили корали найчастіше з Венеції. За кольором вони були рожево-червоного, рожевого та рожево-сіруватого виду. Це дуже давнє намисто, яке так і не вийшло з української моди. Традиційно нанизували намистини однієї форми, але різного розміру, укладаючи корали з більшим діаметром по середині, а з меншим – по краях.
Через червоний колір коралам надавали магічних властивостей та вважалі, що на здоровій жінці коралове намисто яскраво-червоне, а на хворій —  тьмяніє  й блякне.

Скляні буси.

Найбільшу цінність мали скляні писані намиста. Вони коштували найдорожче, тому що робили їх у Венеції на острові Мурано. Майстера скляної справи берегли в таємниці свою справу. Кожна намистина розфарбовувалась ємаллю та золотом вручну, мов писанка. Через це й отримали назву –“писані пацьорки”. Кожна дівчина мала мрію мати таке намисто. Традиційно вдягали лише одне таке намисто.

Перли.

Не лише венеціанське скло та корали привозилися для жіночіх прикрас в Україну, а й інші дари моря використовували наші праотці в прикрасах – перли та мушлі зі Середземномор’я також дуже цінувалися. Мушлі нанизували на нитку або кріпили як підвіски. З перлів виготовляли намиста.

Характерним було те, що  намиста з коралу та перлів оздоблювали хрести з камінням, золоті монети. Це одразу ж змінювало естетичний вигляд прикраси та збільшувало її вартисть та коштовність.

Бісерні прикраси.

З самого початку бісер також завозили з Італіїї з острова Мурано, через це він був дорогим і недоступним, аж потім наприкінці XVIII століття в Чехії почалося його масове виробництво.

На  Галичині бісер називали також пацьоркамі, на Буковині –  цятками, а на Закарпатті він був відомий як дьондятка.  Завдяки чехам уже з ХІХ століття  в Карпатах усі плели і ткали оздоби з яскравих дрібних пацьорок. Тодішні бісеринки були значно менші, ніж сучасні. Окрім того, нанизували бісер без голки, а лише ниткою, а щоб нитка була твердішою, вмочували кінчик у віск.

Найпопулярнішою  народною прикрасою з бісеру була плетена стрічка, що  щільно облягала шию і мала назву , або драбинка, ширинка, ланка. Цю стрічку плели у формі зубчиків, інколи доповнювали підвісками. Більш вужчу силянку вдягали щоденно, а от ширшу — в неділю.

Також існувала бісерна прикраса на тканинній основі під назвою гердан – вона відрізняється від силани тим, що вона вільно спускається на груди. Ще одна прикраса — невеликий ажурний прямокутний бісерний фартушок на шиї, зверху якого вдягали разки дрібного намиста.



В ХVІ-ХVІІІ ст. жіночі прикраси вигравали роль накопичення капіталу та визначення соціального статусу, окрім свого естетичного та декоративного призначення. Без жодного сумніву, жіночі прикраси – це було те місце, куди найперше вкладались гроші. Навіть найбідніші жінки намагались не поступатись перед заможними і носити намиста та інші прикраси.

Як утворюється веселка?

 Веселка – дивовижне, але вже давно розгадане природне явище. Зазвичай, веселка утворюється після дощу, поки краплі води ще втримуються потоками повітря. Для утворення веселки обов’язково потрібне сонце. Через краплі, які втримує повітря, проходять сонячні промені. Вони ламаються, відбиваються від води й повертаються до людей під кутом у 42 градуси. У той час, коли промені світила проходять крізь краплі, світло розкладається на різні кольори – червоний, фіолетовий і т.д. Чим більші краплі води, через які проходять сонячні промені, тим яскравішою буде веселка. Характерно, що для людей, які стоять поряд, вона не буде однаковою. Це пов’язано з тим, що у різних точках розмір крапель буде різним. Те саме стосується і щільності капель. Повітря не може втримувати водяні краплі постійно, тому вони поступово зменшуються, випаровуються й падають на землю. Разом із тим веселка спочатку втрачає свою яскравість, а потім – зовсім зникає. 

Значення кольорів у мотанках

  

А ви знали, що кожен колір , при виготовленні мотанок щось озачає? Принаймі, так вірили наші предки.

 

Значення кольорів: 

зелений – колір здоровя та багатства; 

червоний – колір життя, вогню, кохання;

 жовтий – колір сонця, пшениці, землі, фізичного світу;

 синій – колір творчості та саморозвитку;

 фіолетовий – колір мудрості; золотий – колір Божої любові.

 Для успіху в творчості – використовують блакитні кольори

ЩО ОЗНАЧАЄ НАШ УКРАЇНСЬКИЙ ВІНОЧОК ?

 

А ви знаєте,

ЩО ОЗНАЧАЄ НАШ УКРАЇНСЬКИЙ ВІНОЧОК ?

Віночок обов’язково оздоблювали стрічками різних кольорів. Стрічки вимірювали по довжині коси, розрізали нижче коси, щоб її сховати.

Найпершою по центру в’язали світло-коричневу — символ землі, по обидві сторони від неї жовті — символ сонця;

за ними — світло-зелені й темно-зелені — краса та молодість;

голубі й сині — небо і вода, що надають силу і здоров’я.

Далі йшли жовтогаряча — символ хліба, фіолетова — мудрість, малинова — душевність і щирість, рожева — достаток.

Білу вплітали лише тоді, коли кінці її були розшиті сріблом і золотом (на лівому — сонце, на правому — місяць).

Не вишита стрічка не пов’язувалася, це був символ пам’яті про померлих. Дівчата, що вплітали у віночок мак, підв’язували до нього червону стрічку — символ печалі й магічності.

Сирота вплітала в косу та у вінок блакитні стрічки. І люди при зустрічі обдаровували таку дівчину подарунками, хлібом, грошима, бажали їй стати щасливою й багатою. Дівчина ж у вдячність дарувала тим людям стрічку з вінка.

Ось такий символічний наш український віночок!

Писанки

 

Драпанка

 Для цього виду варто підібрати яйця коричневих відтінків, вважається, що вони дещо міцніші. Звичайно ж, їх треба відварити і пофарбувати у якісь темні, насичені кольори. Після того, як яйця висохнуть, можна приступати вже безпосередньо до нанесення узору олівцем. Для виготовлення драпанки потрібен якийсь гострий предмет. Ідеально підійде ніж, шило, ножиці, товста голка. Ними потім і наноситься узор.

Крапанка

 А ви думали, як крапанка, то все просто! А спробуйте но зробити таку крапавнку, щоб в ній проглядався певний задуманий малюнок.

ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ ПИСАНКИ

 ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ ПИСАНКИ

Легенда

 

Великі муки й терпіння переніс наш Спаситель, найбільший Учитель людства Ісус Христос. Його обмовили підступні люди перед римським намісником Пилатом, сказавши що Ісус хоче стати королем Юдеї. І Пилат не міг опиратися судові та віддав їм Ісуса на муки, хоч сам не вірив у цю брехню. Вони мучили Ісуса і допитували, насміхалися над ним, а потім домоглись у Пилата дозволу прибити Ісуса на хрест, і сталося так, як сам Ісус пророкував: Його замучать і Він пожертвує собою за весь людський рід.
Але сповнилися й інші слова Ісуса і давніх старозавітних пророків. Ісус третього дня воскрес із мертвих. Хоча Його тіло сховали в глибокій кам’яній могилі й закрили важкою камінною плитою, приставили озброєну сторожу, пророцтво сповнилося. Вдосвіта третього дня відхилився важкий камінь, з могили вдарила велика ясність, яка осліпила й перелякала воїнів. Вони попадали ниць, а над гробом постав у всій своїй величі воскреслий Христос, живий і усміхнений, осяяний світлом великим, з кривавими слідами ран на руках та ногах.
За хвилину Ісус зник, а гробівець зостався порожній. Перелякані воїни побігли в місто, повідомили своєму сотникові, що сталося, та просили, щоб їх не карав, бо вони не винні. Хто ж може мірятися з незнаною вищою силою, що творить чудо?
Римський сотник саме снідав. Перед ним лежало шість варених яєчок. Почувши цю звістку, він з люті втратив апетит. Бо ж він відповідав за тіло похованого Ісуса. Що йому скаже Пилат? Тож сотник дуже розлютився на воїнів.
—    Ви гультяї! Що за байки тут розповідаєте? Не встерегли могили і, напевно, п'яні заснули, а злодії вкрапи тіло замученого. Тепер же виправдовуєтеся чудом, щоб уникнути смерті? Кажете, що воскрес! Я вам голови повідрубую за цю брехню! Де ж може чоловік воскреснути з мертвих? Як з мертвого може щось стати живим; з червоного біле, а з білого червоне? Готуйтеся до смерті. Зараз покличу ката!
Воїни затремтіли з жаху і, попадавши ниць, присягали, що кажуть правду, благали, щоб сотник дарував їм життя. Раптом один із них глянув мимохідь на стіл і на тарілку, на якій було шестеро яєць, зірвався на ноги та вигукнув:
—    Ось, сотнику, поглянь! Чи не зробилося з білого червоне? Чи не може бути чудо у світі? Коли ти пам'ятаєш, що ти сказав, то тепер подаруєш нам життя!
Сотник глянув на тарілку й остовпів з дива. Всі шестеро яєць, що хвилину тому були білі, як сніг, тепер стали червоні, мов кров. Хвилинку не знав, що з ним діється, велика переміна сталася в його серці. Нарешті він встав і промовив:
—    Радуйтеся, бо ви врятовані! Вірю вам тепер, що Той замучений воскрес, вірю, що він був Бог! Ідіть у мирі, а на спогад при свій порятунок візьміть собі по червоному яйцеві. Вони вас врятували.
Кажуть, що потім врятовані воїни розповідали всім про чудо, яке сталося над могилою Ісуса і в хаті сотника, а на доказ того показували червоні писанки. І відтоді всі віруючі християни кожного Великодня малюють писанки й дарують один одному на пам'ять про те, як ті писанки врятували воїнів від смерті. Так Ісус Христос своїми муками врятував увесь людський рід від пекельного знищення.

ДЯКА ДОБРОМУ ЧОЛОВІКОВІ

 ДЯКА ДОБРОМУ ЧОЛОВІКОВІ

(Галицька легенда)

Коли Спаситель ніс хреста на гору Голгофу, то стрів чоловіка, що саме ніс яйця в кошику до Єрусалиму на продаж. Чоловік бачив, як тяжко Ісусові нести хрест, поставив свій кошик у рові при дорозі, а сам кинувся помагати Спасителеві. Ішли вони й несли хрест аж на гору Голгофу. Коли ж Ісуса вже розп'яли, пригадав той чоловік за свій кошик, та й повернувся на те місце, де його поставив. Приходить, дивиться, а в кошику всі яйця - пописані та й покрашені. Не поніс він їх більше продавати, а повернувся додому та й сховав як пам'ятку, бо мав те чудо за дяку від Христа за те, що допоміг нести хрест. Від того пішло крашення та писання яєць на Великдень.

За матеріалами:  з книги Ярослави Музиченко "Великдень"

ПИСАНКИ З КАМІННЯ

 ПИСАНКИ З КАМІННЯ

(Легенда з Київщини)

Коли Ісус Христос ходив зі святим Петром по землі, то вони проходили через одне село, а там невірні були. Побачили вони Христа, та й почали камінням та грудками шпурляти в Нього. І як торкнеться камінь Ісусової одежі - зробиться з нього писанка, а як торкнеться грудка, то перетвориться на крашанку. Святий Петро позбирав усе те до кишені, а пізніше людям роздав. З того й пішов звичай готувати писанки й крашанки до Великодня.

Чому люди пишуть писанки?

 ПОКИ ЛЮДИ ПИШУТЬ ПИСАНКИ - ДИЯВОЛ БЕЗСИЛИЙ

(Гуцульська легенда)

Невдовзі після свого Воскресіння Христос переміг диявола і закував його дванадцятьма залізними ланцюгами в підземеллі під Голгофою, за дванадцятьма залізними дверима, котрі замкнені на дванадцять залізних замків. Але нечистий ще має силу, день і ніч він рветься на волю, розгриз уже одинадцять залізних замків і злизав одинадцять залізних дверей. Ще мить - і впаде остання, дванадцята перепона. Вирветься тоді диявол на білий світ, і настане світу кінець. Але саме в цю мить дзвонять у церкві дзвони, люди вітаються словами "Христос воскрес!" і обдаровують одне одного писанками. Тоді враз поновлюються всі окови на нечистому, всі двері й замки. Отож сидіти там, за ними дияволу довіку - поки люди на землі писатимуть писанки і вітатимуть одне одного з Великоднем.

Декор з писанок

 Ось як можна застосувати наші писанки, крашанки, галунки.

Цікаві ідеї Великоднього декору .