Йорданські свята

 Третіми , після Різдва і Нового року були Йорданські свята. Іх ми святкуємо 6-8січня (раніше 18-20 січня). 

Вечір перед Богоявленням називають "щедрий вечір" або "голодна кутя"( бо вечеря була вже не така багата, як наріздво , не мусіло бути 12 страв) Ось як  все відбувалося в моїй родині і в більшості галицьких сімей.

З ранку старшу дитину, чи діда , бабу  відпроваджували до церкви по свячену воду. Для води в кожній хаті була спеціальна посудина , в якій крім свяченої води ніц більше нетримали. На дно баньки (часто то була поливаний 3-літровий збанок, прикрашений стрічками чи дощиком) клали копійки . В церкві після відправи священник освячував великий чан з водою. Опісля люди набирали собі води і скоренько несли її додому. Хто перший приніс воду до хати мав бути щасливим весь рік. До речі, поки не випив свяченої води в цей день нічого не можна було їсти.

 

Господині, як завше варили, жарили, парили. Бо хоч кутя і "бідна", а мусіли бути і пампухи, і голубці пісні і на другий день з м'ясом, і вареники , і маківник, і запрашка з грибами і пару видів риби (жарена, оселедець - то мінімум) , і обов'язково - кутя. А на Йордань готували холодець, різні м'ясні закуски, голубці, капусту тушили , пляцки пекли.

Діти ж , в основному з бабою чи  дідом вирізали з паперу хрещики з ангеликами і ліпили їх на вікна.

Коли свячену воду принесли до хати казали:"Христос ся хрещає" , а відповідали:"В ріці Йордані"

Наливали воду в миску і господар обходив ,кропив нею всі хати, стодоли, господарку, а те, що лишилося на дні- виливав до криниці ( чи як в нас казали -студні). хтось з дітей йшов за ним з бухням хліба і надкушував його в кожній кімнаті, коли батько казав :"Христос ся хрещає".

Тоді вже накривали на стіл, молилися і сідали вечеряти. Після вечері ходили щедрівниці ( в нас щедрували тільки дівчата) 

В райськім городі лілія росла.
Хто ж її посадив? Панна Марія. (називали ім'я незаміжньої дівчини з хати)
Ой, як садила, так садила,
Лілія ся їй приймила
Красна лелія.

Прийшов до неї батенько її:
– Дай ми, Марусю, листок лелії!
– Ой, не дам, не дам ні листочка,
Бо то моя лелійочка,
Красна лелія!

Прийшла до неї матінка її:
– Дай ми, Марусю, листок лелії!
– Ой, не дам, не дам ні листочка,
Бо то моя лелійочка,
Красна лелія!

Прийшов до неї миленький її:
– Дай ми, Марусю, листок лелії!
– Бери, бери до листочка
Бо то моя лелійочка,
Красна лелія!

Наступного дня раненько (4-5 год) знову йшли до церки. Це вже свято Богоявлення, або ж Йордан. Опісля знову освячували воду на ріці, йшли додому і сідали спільно за стіл . До речі ніхто ніколи  не ліз купатися в свячену воду, то було б святотацтвом. Навіть 2 тижні по святі не прали . Також ходили в гості.
 Третій день- Івана Предтечі,"який взяв всі свята на плечі" завершував цикл зимових свят. По Йордані по хатах з окропленням свяченою водою ходив священник. Хата мала бути" вилизана на йот", тобто  все чисто, вимито ,поскладано, на ліжку пірамідою вишиті подушки і боронь Боже було ту всю  ідеальну чистоту порушити. Якось так, покроплені свяченою водою, завершували зимові свята.