Різдво Христове у Галичині

Різдво в Галичині завжди було родинним і веселим святом. Неодмінно збиралась уся сім’я, щоб разом розділити радість Христового народження, колядувати і без поспіху щиро спілкуватись. Діти заздалегідь готувались до коляди, вигадували костюми до Вертепу.

Святий вечір об’єднує родину. І де б кого доля не закинула, при найменшій можливості кожен старається на Різдво приїхати до рідних. Традиційних 12 пісних страв на столі, але найголовніше, щоб у колі близьких людей розділити таїнство Різдва, поділитись радістю очікуваного дива, у тиші поспілкуватись і разом заколядувати.

А на вулицях міста оживають Вертепи. Це чудове театралізоване дійство зберігалось навіть у радянські часи заборони віри.

Святвечір розпочинається з молитви

Господар обходить господарство з дідухом, підлогу і стіл встеляють сіном, на знак народження Ісуса у яслах на сіні, зубчики часнику на кутах стола символізують міцну і здорову родину.

«Галичани дуже бережуть свою традицію, незважаючи на заборони, пронесли її – Вертепи, колядки, щедрівки. У селах люди самовдосконалюються, передаючи дітям традиції. Кожне село має свої традиції. Колядники – це уособлення людей з вищого світу, вони брали місію передачі вістки.

До 1939 року у Галичині на Різдво не було прийнято вживати багато алкогольних напоїв. Переважно господарі готували наливки з горіхів, ягід чи шкірок цитрин і помаранч. До радянської окупації в Західній Україні колядники збирали гроші не у власну кишеню, а на добрі справи – на церкву, читальню, школу, «Просвіту» і кожен намагався бути щедрим. 

Зараз ми зустрічаємо Різдво Христове у стані війни, тому можна часто побачити колядників, що збирають гроші "на Військо" . Діти колядують , щоб купити дрони РЕБи та інші потрібні речі нашим Захисникам. Так ми віддячуємо їм за можливість піти до церкви і колядувати .